Пройшов час і Ви добре підросли, і у віршуванні, але прошу Вас бути уважнішими: щодо наголосів (моя, як не крути наголос падає на моЯ, хіба -що треба ставити авторський наголос, що прочитати мОя); щодо відмінювання слів ( Тане - такого немає, може, Таню, а краще Тетяно); щодо значення слів ( бгатись - м'ятися, скручуватися, корчитися, стискатися);блажен - блаженний(щасливий); блаженство( у християн юродивий- не від світа сього); блаженствувати ( відчувати насолоду, раювати) У Вашому випадку- блаженству - давальний відмінок підійде, наприклад до такої фрази: я здивований вашому блаженству. Цей катрен я бачу ось так:
Моя ти Музо, як блаженству
Я зараз відданий тобі!
Якесь незміряне шаленство
Щодня я здержую в собі.
І на закінчення: в чому сенс?... коли на світі усе в'яне, навіщо берегти кохання?... Прошу не ображатися, бо коли ми хочемо чогось добитися, ми маємо знати де ми помиляємось, тому моя критика - не сварка. Бажаю успіху!