Квітневі холодні дощі зі снігами, Розмили дорогу до дому, до мами. Вітрисько горланить і стукає в шибку, А я вся промокла, нагадую рибку. Стрічає сестричка на ріднім порозі Уся у турботах, уся у тривозі. Поставила тісто у діжку дубову, Сама ж для онучки співа колискову. - Спи тихо, дитятко моє, у колисці. Я діжку поставила в теплому місці, Щоб тісто росло, набиралося сили, Ми з мамою добре його помісили. Насипали солоду, здоби та масла, Аякже, щоб пасочка задніх не пасла, Щоби наша паска цвіла, наче ружа, А те, що на вулиці зимно – байдуже. Ми паску поставим у гарну корзинку, Положим красуні рушник, як перинку. Стрічати ми будемо скоро Великдень, Якраз до кінця добігає вже тиждень.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую