Квітневі холодні дощі зі снігами, Розмили дорогу до дому, до мами. Вітрисько горланить і стукає в шибку, А я вся промокла, нагадую рибку. Стрічає сестричка на ріднім порозі Уся у турботах, уся у тривозі. Поставила тісто у діжку дубову, Сама ж для онучки співа колискову. - Спи тихо, дитятко моє, у колисці. Я діжку поставила в теплому місці, Щоб тісто росло, набиралося сили, Ми з мамою добре його помісили. Насипали солоду, здоби та масла, Аякже, щоб пасочка задніх не пасла, Щоби наша паска цвіла, наче ружа, А те, що на вулиці зимно – байдуже. Ми паску поставим у гарну корзинку, Положим красуні рушник, як перинку. Стрічати ми будемо скоро Великдень, Якраз до кінця добігає вже тиждень.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
