Чи чує ще яка душа, Як гулом рвуться небеса? Так, ніби всю небесну твердь Хтось танками оре на смерть. Мою ж щоночі гул той рве. На добре, знати б, чи на зле? І, що б це значило для нас? Чи на спокуту маєм час?... То, не що інше, як гріхи, Що творять капосні думки, Армади вивели на герць, Передрікаючи кінець. Повинен скинути ввесь люд, Отой липкий смертельний бруд. Він так приклеївся до душ, Що вже без нього - аніруш, Лиш тільки вийшов за поріг, А вже тобі сміється гріх. І рвуться, плачуть небеса, Що з-за гріха – життя згаса.
Замислитись нас просить Небо, Життя одне в ціні потреба, І марно нам його Цінить срібом і златом, Бо це лиш душі очернить , Буде розплата. Гарний мудрий вірш!
Я все ж таки також вважаю , що співзвуччя - хтось танком оре , та на смерть - краще не тільки в спізвучності до всієї побудови твору , але і до магічності слів самого твору , - а винятки можливі і не треба їх боятися , винятки є і в геніальних . просто ви можливо вважаєте що недотягаєте до них ... Але не треба боятися пошуку і винятків , я так вважаю ...
Хочу Вам сказати, що я більше боюся безграмотності, ніж винятків, та й звук, про який йде мова, я чую не одного танка, а багатьох і зрештою я, як автор, маю на це право. Дякую, що читаєте!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
