Дуже гарний і мудрий вірш,тому до закладочок додала собі,дякую вам,п.Катерино, за те,що несете до людей прості слова мудрості. .Вірш,як пісня, читається легко ,хоч і з журою.
Пережити і пройти всі шляхи тернисті,бо доляїх кожному з нас посилає, і не розчаруватися, а нести світло любові і далі,ось це іє ЩАСТЯ! Темиваших віршів подобаються ,Іринко!
Так,повністю з вами погоджуюсь, деякі вчителі (але підкреслюю "ДЕЯКІ") не дуже переймаються підняттям рівня АВТОРИТЕТА вчителя,що відштовхує їх назавжди від їхніх учнів.
А я пишу про школу,особливо 8-Річку ,її вже зараз не існує,територію продали, а будівлю знесли ,коли про це довідалася ,то так щемно було,ніби щось незвичайно дороге втратила...Я любила і люблю своїх вчителів,багатьох уже немає ,а в душі світла згадка завжди зберігається ( хоч серед них різні були,це окрема тема) .Ваш вірш ,п. Ірино,якраз і торкається її,добре що про це написалося.
Поети,як зорі освітлюють шлях людям,а чи плачуть вони чи ні для нас то загадка ,я думаю.що плачуть ,бо бачать з висоти всю несправедливість, все зло ,всі біди.Гарна тема вірша і вірш гарний!