ТАК СОБІ…

мудрість, мов сторінки, гортає епохи-світи… шукає – хоче знайти, хто готовий її розпізнати: може, я? може, ти?.. ми?.. поруч із на-ми ступає нечутними кроками – днями-роками, стежками вузенькими, і шляхами широкими… нечутно руки` торкає: упізнай… прийми мене – і лихо всіляке земне тебе обмине… і втрачене Царство Небесне любов`ю у серці воскресне… люди ж мудрості не приймають – паперовим божкам кровожерним супер-жертовники воздвигають… жадають і проклинають… гроші-ідоли око і вухо людству затьмари-ли… люди багатства земні збирають – накопичують і складають… радіє іржа, міль і черва`, миші, тлін-порохня-ва`: скільки роботи! – їж і точи од черева... забирайся у ящики-коробки, банки і сейфи-скрині – невпинна, тваринно-первинна ненасить у людині… вже нема де складати, а все іще – треба! треба! на небо підеш голеньким, як і прийшов у світ сей – із лона неньки… кому ж усе це, ненаситно набуте, дістанеться? – частенько у простір німий питаєш… будуть мати, за що одне одного ненави-діти онуки і діти… жадно ділити-рвати …якщо дітей і онуків маєш… …а з собою у вічну Путь забереш лише ті здобутки, що помістяться у душі… але тих багатств аж ніяк не придбати за гро-ші… так і станеш – голеньким, без чинів і регалій, брехні і прикрас – перед Богом, і зізнаєшся сам собі, у порожнечу душі убогу: …я не любив нікого… я не здобув нічого… окрім тліну і порохні – ніщо, за правом наступництва, не належить мені… озирнешся, а багатства твої земні черевні-наживні – у вогні… куди іти? де багатства твої – там і ти… 27.03.2013