Годинник знає, Як час минає... Життя спливає Не в самоті, Бо той годинник, Як друг відмінний, Він завжди поруч В щасті й біді. Хоча він хоче завжди пророчить Щасливі дні... Гарний вірш,п.Катерино!
Як же жити мені без бабусі, Я й подумать про це побоюся. То ж бажаю їй сто років жити , Й правнуків по казках поводити. Я зачитуюся вашими творами для діток,бо в них море щирості і любові.
Люди,Весна на вулиці !!! Вона принесла світло,тепло ,беріть його збагачуйте, цінуйте кожну днину даровану вам для повноцінного ЖИТТЯ!!! Пишіть кожен свої вірші,даруйте їх ЛЮДЯМ і множте ДОБРО!!!
Ні,що ви ,п.Валентино,я хочу насолоджватися вашими "листами",мені це так як у вас не вийде,прошу вас продовжувати.Я для себе можу написати кілька спогадів і не більше.
Роксоланко,ваша творчість -Шедевр! Писати так потрібно володіти Високого рівня майстерністю,я завжди зачитуюся кожним вашим віршем,слова ,які мені " незнайомі "записую і коментарі пишу не відразу, бо тут є над чим подумати.Мені б не хотілося ,щоб ви сперечалися,бо суперечка ця не потрібна...,кожен шукає свою дорогу,у кожного своє "русло " талану.
А ще я повністю з вам погоджуюсь в тому,що дерева,як люди,все відчувають, їм би устаі вони б заговорили.Я колись з дітками посадила і д/садку берізку, Пестили її,доглядали,- красуня виросла,а через 20 років "дяді" безжалісно її зпиляли,для мене і не тільки, певно,для мене,адже тих діток уже дорослих багатьох щоранку стрічала ВОНА.Знаєте ,п.Валентино,мені так і хочеться "Вклинитися" у вашу з Наталею переписку,дуже вже вона щира.