Час мій спливає, Спогад лишає… А, сонця промінь Горить, як пломінь, І тягне руки У бік онуки… Дні йдуть водою, Ніби ордою… Заполонили І оддзвонили… Крізь дим фіранок Стрічаю ранок, Вчуваю стукіт Привичних звуків Для вух людини - Тік – так…Годинник Невпинно стука, Як запорука Людської долі. Встаю поволі… Набратись духу, Щоб дати руху Потроху тілу, Що оніміло… А, за дверима Вже добре грима, Мов строгий митник, Старий годинник. Чкурнули стрілки… Встигай, лиш тільки… [/size]
Годинник знає, Як час минає... Життя спливає Не в самоті, Бо той годинник, Як друг відмінний, Він завжди поруч В щасті й біді. Хоча він хоче завжди пророчить Щасливі дні... Гарний вірш,п.Катерино!
Дякую, що відчули ритміку, бо в цьому вірші це саме головне, за що я переживала, чи буде комфортно читачеві. Прекрасна козинка з квітами за що теж спасибі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
Гарний вірш, життєвий і філософський. 
