ПАНІ НАТАЛЯ

Пані Наталю, пані Наталю!

З ранком липневим я Вас вітаю,

Я вас вітаю з ранком липневим,

Ну, розтуляйте вже вічки вишневі!

Та не насуплюйте  так бровенята,

Щоб мене бідного не налякати.

Краще постОю під Вашим віконцем

І помилуюсь усміхненим сонцем.

Ой, як же вИсоко птаство кружляє,

Радісним співом день зустрічає.

                   ***

Ну, прокидайтесь вже, пані Наталю!

Та й обміркуймо, як бути надалі.

День вже далеко відбіг від світанку,

Час готуватися нам до сніданку.

Руку занурюю в воду холодну,

Тихо мугикаю пісеньку модну,

Бризкаю в очі водою з цеберки,

І поміж вій виникають веселки.

Ох, і холодна вода із крниці

Бризки її, наче стріли із криці,

Наче ті бджоли, що встромлють жала,

Наче жаринки наповнені жаром..

Сам із собою сміюсь, розмовляю,

А озирнувсь… бачу пані Наталю.

                   ***

- Що не будив? Я вже майже спізнилась,

А мені стільки за нічку  наснилось.

Трапиться  час розповім неодмінно

Як крізь волошок блукала я синіх,

Як серед маків в степу під Джанкоєм

Йшли навпростець ми кудись із тобою.

                    -***

Бровки насуплені, вустоньки ніжні,

Лобик занурений в справи наріжні.

А їх чимало у пані Наталі –

Тут і концерт у органному залі,

Мови німецька та італійська,

Не поверхово відомі, а зблизька,

Участь у вечері давніх романсів,

І вже прем’єра вистави на часі,

А ще й заняття у школі музичній,

Вся у напрузі, та все їй так звично.

По телефону таксі викликаю –

Зайвих затримок не виникає.

Знають таксисти у нашому місті –

Час дорогий у відомих артистів..