Так,Іринко,швидко минає час і дітки виростають,а у мами завжди болить серце за ними,хочеться завжди прийти вчасно на допомогу,підтримати ,порадити і ми ображаємось,коли у дітей не вистачає часу на спілкування з нами ,образа наша нагадує дитячу,бо при першій посмішці своєї дитини ми все відразу забуваємо і пробачаємо їм,дякую за відгук.
Це миле дитятко "інтернетівське",але в моїх друзів є аж три такі красоти ( троє хлопчаків онуків)і дуже схожі на цього .Щиро вдячна за відгук,Натолочко!
Щиро вдячна вам ,п.Катерино,за вміння завжди вчасно давати поради.Хай ваші побажання будуть адресовані всім діткам,хай ростуть вони здорові і мають світле майбуття.
А у нас засніжило цієї ночі! Краса така!Дерева ,як у королівстві ЗИМИ! Але від того,щоб це все несе лиш холод,відчуття не дуже приємні.Вірш вам,Марієчко,гарно передає відображення зимового явища (першого снігопаду,під час якого багатьом сніжинкам судилося загинити,бо поверхня ще тримає тепло ,убивчу силу для них)
І мені приємно,п.Валентино,ваші вірш не прості,вони завжди несуть інформацію для роздумів читачеві,щиро вдячна вам за таке вміння подавати саме свою поезію.
П.Таїсіє, рахівничка СУПЕР! Мерщій у мої закладочки ,бо з задоволення поділюся ( з вашого дозволу) нею з своїми колегами, я їм завжди цікавинки підкидаю.
Правильно,коли ми (ті,хто виховувався в радянській школі) зняли рожеві окуляри .то отримали натомість розчарування ,все зійшло з напоптаної дороги,все втатило всю суть і правильно пише Іра про те,що багато поетів закликали ,вселяли віру ( а вона була "лежвірою") і цим лише свідомо калічили людські душі.Я так зрозуміла мету цього вірша і добре ,що Іра цю тему порушила.
Ця подруга вас ніколи не зрадить,завжди підтримає і в сумні хвилини і в радісні .І не тільки вона одна там у вас гостює,біля неї щей аркуш паперу з ручкою лежать і пензлики з фарбами,он скільки вірних друзів.
Правильно,інколи ми не взмозі визначити свою вину ( та й ,можливо,це не потрібно ),гарний вірш ,читається з журинкою,але легко сприймається душею.Молодчинка!
Гарно також на цю тему пише В.Линовицький: "Я зовсім не про старість - Нам рано старіти , Просто хочу збагнути, Що змінилось в мені? Що втрачаю навік Разои з цим падолистом? А що в душу натомість Приходить мою ?.." Розсудливий ваш вірш ,п.Василю!
А що ,Наталю,у вас уже пішов ? А у нас дощ уночі і день соняний (бабине літо)! Зима не хотеться,але ваш вірш так гарно розповідає про ті чарівні сніжинки,що летять, як кульбабки,то будемо з любов"ю чекати на їх приліт.