Йому б з гучномовців звучати, Проникнути в наші серця, Бо щирий цей заклик, Він взятий з душевого денця. Гарно і щиро написаний,відчувається настрій ваш і бажання ваші,п.Катерино!
Лише милосерддя Господнє дає людям надію не прощення. Дуже хочеться,щоб віра щира в душах людей жила,щоб ця віра спонукала їхлише до добрих вчинків. З віршами вашими ,сповнені грибинної змістовності, завжди радо знайомлюся.Наснаги,успіхів!
Хочеться почати коментар рядкам Всім знайомого вірша : "Так ніхто не кохав , Раз на тисячу літ Лиш прходить прдібне КОХАННЯ!" Гарний у вас вірш,Іванку,дуже гарний!
Чому перший ? Я думаю,що ви вже багато раз ловили себе на думці про те, що щось уже віршував ваш розум ? Якщо є потреба ,бажання той будуть результати! Успіхів!
Останні листочки з дерев зриває вітер та й приморозок на допомогу прийшов...Чи плачуть за ними дерева (адже вони їхні "діти")?А,можливо ,це лише одяг і вони без жалю позбуваються його ? у кожного своя відповідь на це питання...Ваша відповідь у цьому вірші і вона дуже <br /> зачіпає душу своєю щирістю.
Дякую вам,п.Катерино,за теплий відгук.Давно не зустрічалася з вами на сайті і мені бракувало нашого спілкування,рада вас знову бачити і читати ваші твори.