Тулю до грудей, мій сину, Голівку твою пшеничну Так солодко в цю хвилину Так щемко і так незвично - Ти виріс, мій любий сину, Ти майже уже дорослий, За дниною лине днина, А серденько сльози росить Від радості і печалі… І птахом – молитва Богу - Стели йому, милий Боже, Щасливу життя дорогу.
Чуттєвий, ніжний вірш. Але звідки тут узялася печаль? Можливо, це тільки легенький смуток, що син піде своєю дорогою, і відтак рідше будете бачитися? Щиро - Олег.
Печаль, мабуть, від усвідомлення плинності часу, від невідворотних змін у нас самих і довколишньому світі, у нетривалосі хвилин щастя, у боязні втрат... Не знаю. Це суто моє материнське відчуття, котре я, мабуть, навіть не зумію пояснити словами... Дякую!
Від серця,та ще і чуттєво. Мені дуже сподобалася Ваша материнська любов.Класно.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
