А Ти художниця, Наталочко! Навіть більше! Бо передавати пензлем на полотні те, що бачить око, одне, а малювати словами, так, щоб читач зміг "побачити" - геть інше! Не перестаю захоплюватись Твоїм талантом. Ти неповторна!
Останні листочки з дерев зриває вітер та й приморозок на допомогу прийшов...Чи плачуть за ними дерева (адже вони їхні "діти")?А,можливо ,це лише одяг і вони без жалю позбуваються його ? у кожного своя відповідь на це питання...Ваша відповідь у цьому вірші і вона дуже <br /> зачіпає душу своєю щирістю.
Яка печаль, яка краса, Нехай довіку не вгаса В очах задумливих твоїх Крихкої долі оберіг. Яка печаль, яка краса В осінніх тьмяних небесах. Нехай надія всеблага Вас від турбот оберіга.
"День осінній приліг, ніби лев, На кленових обпалених вітах." - ось що таке поетична майстерність!Ніби просто, та такі порівняння, як тут із левом - це щось фантастичне, прекрасне..
Як гарно!Тепло дякую,пані Катю,за цей чудовий експромт!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Пане Анатолію,щиро дякую за таку милу імпровізацію! 
