Ваш вірш,П.Таню,Мені дуже сподобався,він зачаровує новизною подання і я додала свій мінус автору не коректного коментаря,певно,людина не здатна бачити родзинки в поезії.
Я теж люблю сидіти край вікна І розмовлять з сніжинкою малою, Знаю,їй так хочеться зі мною Погомоніти ,бо вона маленька і сама. Наталю,вам Хай всі ваші бажання здійсняться і на душі завжди буде спокій!
Кохання думає серцем ,а не головою!Гарна пісня,при читанні вже й наспівувалась. Без доріжки і без шляху, Бо замети навкруги, Не зазнаю навіть страху Лиш до іншої не йди.
Ваш вірш нагадав пісню: " Я рисую,я тебя рисую.... Весь мой дом рисунками увешан, Без тебя мне не прожыть и дня Смотриш ты то ласково ,то нежно Скаждого рисунка ,смотриш на меня." Останні рядки вашого вірша дуже гарні.
Батько навчив стійкості,відваги, Матінка любові додала, Не було в душі його зневаги, Лиш повага до людей цвіла. То ж пішов служити він народу, Батьківщини спокій берегти, Бо це честь від роду і до роду Мужності стежки оці пройти!" Заш вірш ці оціночки, п.Василю.
В народі кажуть :"Долю не об"їдеш і не об скачеш " ,у кожної жінки вона особиста )) кожній матері хочеться ,щоб дитина не повторила її долі та це не завжди вдається ,бо діти (особливо зараз) не дуже прислухаються до порад (поки лоба не наб"є ,гулю не почухає).Правдивий ваш вірш,п.Катерино,