НІХТО ТАК НЕ ГОВОРИТЬ ПРО КОХАННЯ

Ніхто так не говорить про кохання,

Як дівчина з очима синіх хвиль,

Чаклунка, ще й любов моя остання,

Яка в очах небесну має синь.

Здається, що у всіх її зізнаннях

Зніяковіло папороть цвіте,

Ніхто не говорив так про кохання

Під чашечку духмяного латте.

І, слухаючи ту тендітну мову,

Що шелестить листочками в душі,

Довкола все ввижається казковим:

Промінням сонця граються кущі,

Танцюють танго березневі квіти

Під музику оркестру диких трав,

І хочеться до неба полетіти,

За руку взявши ту, що покохав.

Прості слова – не віршів римування,

Від дівчинки із небом у очах,

Ніхто так не говорить про кохання,

Зібравши ніжність на своїх устах.