Вечірник - зорелапий Скарабей,
заволочив сонливе Сонце в невідь...
Оракул ночі виказав тебе-
забуту мною в суєті і мреві.
Не ображайся, змовчана струно,
припилена забутістю, - бо ще ми
пісень- на звуці встояне вино-
розлиємо досхочу і до щему.
Сестрице з юні, огняна душа,
мелодій Відо спережита мною, -
як ми давали бідам одкоша!
як ми ступали Долі борозною!
і ти мене не зраджувала - НІ!
у мить печалі, в далях - за край світу
запалу додавала у борні
і хвилювала серце розігріте.
Ми в музиці - це блискавка і шторм-
хай знову заживем єдинo- цілим,
що струсить сірість утлу сталих форм,
що віри дасть бажанням обезкрилим.
Ти знаєш, я сьогодні не засну...
мигтить зориця... творчости пожари!
Побудь годинку ще бодай одну,
моя старенька подруго, гітаро.
| 
у Вас 
0
