Вечірник - зорелапий Скарабей, заволочив сонливе Сонце в невідь... Оракул ночі виказав тебе- забуту мною в суєті і мреві. Не ображайся, змовчана струно, припилена забутістю, - бо ще ми пісень- на звуці встояне вино- розлиємо досхочу і до щему. Сестрице з юні, огняна душа, мелодій Відо спережита мною, - як ми давали бідам одкоша! як ми ступали Долі борозною! і ти мене не зраджувала - НІ! у мить печалі, в далях - за край світу запалу додавала у борні і хвилювала серце розігріте. Ми в музиці - це блискавка і шторм- хай знову заживем єдинo- цілим, що струсить сірість утлу сталих форм, що віри дасть бажанням обезкрилим.
Ти знаєш, я сьогодні не засну... мигтить зориця... творчости пожари! Побудь годинку ще бодай одну, моя старенька подруго, гітаро.
|