Місто віджовкло майже. Сірим бетонним кручам крихти пухкі – назустріч. Так небагато важать... Тихі, малі сніжинки зблиснуть колись востаннє, мовчки поснуть-розтануть. Ті, що летять, ой, стрімко ж... Грудня вже дні побігли, блідне дорога вперто.
Так, згодна, Олеже. Тут, власне, і смерть не така вже й похмура. Справді, дає життя, бо ж сніжинки - кристали з води, коли ж тануть - дарують її, а вона ж є символом життя. Взагалі смисл вірша більше переносний, метафоричний, ніж буквальний. Гадаю, Ви помітили, судячи з Вашого коментаря. Дякую!
А у нас засніжило цієї ночі! Краса така!Дерева ,як у королівстві ЗИМИ! Але від того,щоб це все несе лиш холод,відчуття не дуже приємні.Вірш вам,Марієчко,гарно передає відображення зимового явища (першого снігопаду,під час якого багатьом сніжинкам судилося загинити,бо поверхня ще тримає тепло ,убивчу силу для них)
Ну чому у всіх поетів зима , або осінь навіює сум? Це, мабуть, пов'язано з меланхолічним характером , невпевненостіі в собі , в цей період. Після цього вірша , п. Маріє, хочеться плакати....Хоч написано гарно. І чому зима прелюдія смерті..........? Зараз мені поставлять - 1.
Пані Ірино, а Вам дуже хочеться той мінус? Можу й поставити, якщо треба. У цьому вірші смерть - не щось страшне й погане (хоча й не вельми приємне), а дещо життєдайне. Подивіться мою відповідь на коментар Олега Завадського, який знаходиться вище. Дякую Вам! +)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
