Як завше,такий чудовий жіночий образ,така енергетика шалена-сильно! Твої вірші такі ж вишукані,як і картини,які ти малюєш! Ворон чорнизна ошалілонебна...-
Віхола січнева-це пелюстки білих хризантем:холодні,наче сніг(це метафора,одним словом і справжній сніг тут ні до чого,вірш дійсно осінній).А щодо кольору листя,то мені чомусь більше до вподоби багряне...Хоча часто зустрічаю жовте,як Ви зауважили.Щиро дякую,пане Пилипе,за коментар! Приємно,що уважно читаєте і з'ясовуєте,що саме закладено автором в образах.
Такий сумбурний вірш,пані Галино...Не відчаюйтесь,бути щасливим ніколи не пізно.І не треба звикати до такого стану речей,добре,що завжди прагнеться кращого,а значить-є надія. У слові "пестело"-помилочка(пестИло).
Де вітер лицедіє скрипом брам, Здирає хмар благенькі одежини, Нап’ятий нерв зривається пружинно – Ти сутність андрогінна без ребра...- Такий фаталізм у твоїх віршах,Оксано,-сила!
Дивовижна музика слів!Як тонко Ви все провідчули і передали-зачаровує така образність! Материнські любов,ніжність,захоплення і тривога струменіють з цих вишуканих мелодійних рядків!
Оце так! Не перестаю захоплюватися твоїми віршами і магією твоїх образів,Оксано! Злиття людини і природи-щось первісне є у цьому шаленому танці...Браво!
Все в руках народу.Від нашого вибору залежить наше ж майбутнє.Сумно,що чимало громадян так безвідповідально підходять до такої вагомої справи,як вибір влади. Актуальна тема,вірш звучить,як пересторога.