КОЛИ ПЕЧАЛЬ...
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
Додав: oduvan4ik (09.08.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2186 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): сторінки , відстані , океан , вина , печаль , Душа , очі , орбіти
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 17
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА