КОЛИ ПЕЧАЛЬ...

Коли  печаль  нефритових  очей,
Мов  океан  в  мою  стікає  душу,
Перебираю  пригорщі  ночей
І  сторінками  дні  твої  ворушу...

Коли  печаль  крізь  відстані  земні
Тебе  відносить  на  чужі  орбіти,
Я  розумію:істина  в  вині,
Проте  ніяк  не  можу  захмеліти...

І  не  збагну,  чи  в  тім  моя  вина,
Що  цілий  світ    перед  тобою  тане...
Коли  печаль  висушує  до  дна
Твоїх  очей  глибокі  океани...