Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні пристроми в сувої,
Приходь вночі у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука налиті
В пітьмі горять, неначе каганці. ID
|