…трава і квіти, верби й солов`ї, зірки й озонність післядощовА… як всЕ це зробиться привласне-не, чиєсь! – чуже! як БУТИ у такому світі зможе душа поето-ва?-щиро поділяю Ваше занепокоєння... Є над чим пороздумувати і є чим серйозно перейматися.Страшно і уявити,що на Землі може не залишитися вільного шматка лісу чи поля.Сильний вірш-щира і зболена молитва.
І рядки спадають з серця, мов тканина на підлогу...- Пані Маріє,так філігранно і влучно описали творчий процес в душі автори-браво! Справжній вир емоцій!
...а юрських витоків невИчерпне джерельце – це палке, вразливе, вічно молоде Поетове чутливо-мудре, навіки-вічні незбагненне! Серце.- Прекрасна поезія і така глибина думки-зачаровує! Браво авторові за такі невичерпні творчі пошуки!
Життєво про наболіле...Так,гордість не шкодує почуттів і часто руйнує стосунки. Гарний вірш,пане Іване,читаєш-і ніби все життя ліричних героїв у тебе перед очима.