Лиш би вловити твій порух одвічно несмілий,
Закарбувати в терпіння мережаний дзвін.
Тиша потомленим птахом розпростує крила,
Шовком стікає до біло-округлих колін.
Вижухле небо від юності втратило спокій,
Опій зміїної грації вплівся у сни.
Ґраток суцвіття, заковане часом у кроки,
Магія тіней готично-блідої весни.
Як приручити себе до статечної тиші –
Згублену виром усіх часових протиріч?
Дух саламандри прорве оболонку, вколише
Спів горизонту, яким надихається ніч.
Місто дощів сіруватим серпанком стриножить,
Лева приручить цнотливим переспівом струн.
Діва прозора шепоче: мій Єдинороже…
Місячна кода рунічно вплітається в сум.
Рвуться позшивані вічністю миті. Безжально
Страчені дні, що забули про вистук підків.
Мій бестіарій оновлено. Чаша Грааля
Жде на адепта у невідворотності днів.
02.01.2012
у Вас 
1
