Неможу зрозуміть чому

Я ангела шукаю і ніяк не знайду

Я знаю до мене він прийде

Лиш коли смерть мене забере

Пригорне до тіла, укриє мене

У лоб поцілує, і в рай забере

Ангельський подих над моїм лицем

Вологих губ дотик мене не спасе

Навколо душі, пітьми силует

Сумний погляд смерті, мене обгорне

І коли небесний янгол
Склавши крила за спиною
Не захоче хмар небесних
Доторкатися стопою
І життя це райське, вічне
Надоїсть посланцю Бога
Лиш тоді заплаче серце
Затремтить в ньому тривога

І коли пекельний чорт
Стомиться від гріху мук
І покається за зло
Що віками зпекла йшло
Лиш тоді впаде сльоза
З мого радого лиця...

Усе що описано в цьому вірші чекає всіх нас, і не треба це заперечувати. Я не розумію чого так боятися смерті, все одно ніхто її не омине. Вона тобто смерть прирордній процес, якщоб не було смерті то не булоб і життя.

Вірш про нерозділене кохання, кажу зразу я сам проти суїциду, ніколи не пробував і пробувати не збираюсь. Це просто вірш.

Вірш про то як "відьми" маніпулюють нами :)

(Без тебе літо було не те

Без тебе літо було пусте)

Стоїть солдат посеред поля
В руках трима він автомат
І ствол піднявши над собою
Він віддає прощальний залп

Стоїть він сам, а друзі всі його
Не так далеко, півтора лиш метра
Але не збоку, не перед, не за ним
Вони під ним лежать в посмертному строю

Один за одного загинули в бою
Один лиш воїн залишився жить
І тяжка доля випала йому
Своїх братів по крові хоронить

Яскажу до тебе котик
Усміхнешся ти на це
Полоскочу твій животик
Засмієшся ти так щиро
Я візьму тебе з собою
Заберу далеко я
Не питай мене навіщо
Ти побачиш все сама

Ми далеко вже від світу
Що набрид нам вже двоїм
Ми прощаємося з тими
Хто ще знав нас і любив

Ти спитаєш де ми будем
Промовчу, це наш секрет
Не загрожує розлука
Тим кого злучила смерть

Я так тебе люблю

І ненавиджу водночас

Я душу дияволу продав

Щоб ти була зі мною

Я все віддав, я все продав

Я залишив лиш час

Який пробути суджено з тобою

Не розлучить нас вона
Слово смерть це маячня
І кохання твого смак
Завжди буде на губах

І нехай навколо тьма
Пам’ятай ти не одна
До грудей тебе прижму
І вже більш не відпущу

Пам’ятай є ти і я
А навколо пустота
Та її ти не лякайся
І мене міцніш тримайся

Не відпущу я тебе
Смерть тебе не забере
А якщо прийде вона
Смертю цею буду я