Олеже, тема цікава, варто її глибше розкрити і трохи продовжити, підключай уяву! Ось я колись щось схоже писала...
Вип’ю келих вина, Прошепочу до Бога молитву І на крилах душі, що у битвах Гартувалися, наче метал, Крізь квадратик вікна Я злечу для усіх непомітно, Понад містом, до мене привітним, Де літають усі лиш у снах. Я – на крилах душі! Хоч незримі вони, та могутні, І мандрівки мої незабутні Над потомленим світом вночі. Я літаю, мов птах! Розправляючи крила в безмежжя, Забуваючи про обережність, Проганяючи смуток і страх. Лиш в польотах нічних Досхочу напиваюся волі, Щоб навіки позбутися болю І у битвах поразок гірких. В день, що згас, відійшла Одурманена люттю сучасність... Омивається в Господа ласці Моя спрагла за світлом душа!
Я часто у снах покидаю землю Хоч крил я давно вже не маю
Олеже, не маючи крил, далеко не залетиш... І світ не потрібно проклинати... За що?.. Посміхнись і ступи крок назустріч світові, і він усміхнеться до тебе щиро, по-дружньому...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
