|
|
В категорії матеріалів: 24
Показано матеріалів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
........Просто і легко, і хочеться жити....
|
Діалог
- Тук, тук, Привіт!
- Заходь, тебе завжди чекають.
- А я від своїх ледь утік,
- Не бійся, тебе тут не впіймають.
-
|
Нажаль
Ти образив ЇЇ,
Знаєш добре сам.
Поламав всі надії.
Що ж буде з нею там?
Ти пішов залишивши одну,
Серед думок і запитань.
А Вона все ж не знає .Чому?
Ти сказав одне лиш, нажаль…
|
Що далі…?
Ти знов прийшов,
Я знов побачила тебе.
Що він у мені знайшов?
Й чого тебе нема у мене?
|
|
Побачивши тебе у перше,
Собі сказала: «Будеш мій!!!»
З тобою було, як найкраще,
Та пізно зрозуміла, що ти чужий…
В коханні я не зізнавалась,
Та бачивши тебе із нею -
В мені неначе, щось мінялось.
Я шкодувала за тобою:
Що не зі мною ти в ночі гуляєш,
Що не говориш ніжних слів,
Що не мене так кохаєш,
І не приносиш мені квітів.
Неначе було все, а може – не було,
Нажаль ще й досі я не розумію.
Що зіпсувати мене змусило?
Твою й мою історію…
|
Навіщо? А тому….
Навіщо лелеці крила?
Навіщо людині слова?
Чому не відпустила?
Чому? Чому не змогла?
Бо крила – лелеки життя;
Слова – то людські почуття;
Чому ж не відпустила?
Тому, що надія жива!
Чому ти на світі існуєш?
Чому, те що є - не цінуєш?
Навіщо її ти цілуєш?
Якщо ти її ігноруєш.
Існуєш – щоб жити на землі;
Не цінував, і не цінуєш і досі;
Цілунку причина - у її красі,
А решта, всього лиш дурниці.
Навіщо сонце весною?
Навіщо причарував її собою?
Чому не даєш їй спокою?
Чому й досі вважаєш своєю?
Сонце весною, бо вона щаслива,
Вона на світі така єдина;
Так, вона і досі наївна і мила,
Та від тепер - вона не буде твоя!!!
|
|
С тобой впервые повстречаясь
Себе сказала: «ты будешь мой»
В тебе души своей не чаясь
Не сразу поняла я, что ты Чужой
Тебе в любви не объяснялась
Но видев тебя с другой
Во мне что то менялось
Жалела я что не со мной
Что не со мной гуляешь ночью
Не говоришь мне нежных слов
Что не любил меня ты страстью
И не дарил ты мне цветов
И вроде было все и не было
И до сих пор я не пойму
Что разорвать меня заставило
Нашу с тобой игру….
|
|
Він буде поруч
Живеш, працюєш, надбаєш.
Будуєш дім, ночей недосипаєш.
Встаєш коли ще півні не співали.
Для дітей, аби вони все мали.
А час іде, він не питає
Він все вперед щосили підганяє.
І ще недавно зовсім молодий,
А вже тепер видніє волос сивий.
На вигляд ще доволі мужній,
Та вже не здужаєш, вже не настільки сильний.
Сидиш у хаті, внуків виглядаєш.
Як помогти їм думаєш, гадаєш.
Здавалося б на старість літ що треба,
Сиди та горобців лічи край неба.
Та ні, на місці зовсім не сидиться.
Адже у чомусь ще годиться.
Підтримка і опора вірна,
Порада і розмова щира.
Він батько і дідусь, він друг.
Завжди й усюди оберігав нас від недуг.
Та раптом все, його нема.
Неначе рухнула уся опора.
Яке ж тепер буде життя?
Мені ж нічого не було треба.
Аби лише мене він зустрічав.
Веселий, радісний, здоровий.
Щоби до себе пригортав,
Щоб просто - був живий.
І я не хочу розуміти, що його нема.
Тепер перед очима лише чорна земля.
А згодом буде гранітна стіна.
Він був, а тепер його нема!!!!!!!!
Та поки я жива, поки серце болить,
Він буде поруч, Він буде жить!!!
|
Виживай, як можеш
Виживай, як можеш
Думай лише про успіх
І роби, як знаєш
Щоб відноситись до кращих Проковтни той біль,
Що зневагою зоветься
Дати відсічі не смій
Все одно назад вернеться І якщо людина чесна
То ніколи у житті -
Не зневажить слова «правда»
Не покине біді. Бо коли навколо лиш зневага,
Лиш сліпа та заздрість.
Де візьметься та повага?
Як повірити у чесність???
|
Я хотіла мати друга…
Я хотіла мати друга,
Що підтримає завжди
І нехай біда, недуга
Разом можна пережити
Я надіялась на краще
Бо підтримку відчувала
Я не вірила в життя нещасне
Бо лиш краще знала
Я не закривала серця
Не лишалася байдужа
Я лише бажала щастя
Вірила у слово дружба
Але все в житті омана
Той кого звала я друже
Забув слово «повага»
Не переймався отим дуже
Щось ту дружбу віддаляло
І були нечутні ті слова
Що кричала я так гучно
Щоб та дружба ще жила
А вона котилася у прірву
Забирала все найкраще
Я не знаю в що я вірю
І чи є щось в світі вічне
Я хотіла мати друга
Та чи мала я його?
Щось я втратила, а щось набула
Та не виграла від цього…
|
Відпускаю Як важко розуміть когось,
Що говорить тоді про себе.
Завжди чогось ми боїмось,
А я боюсь бути без тебе. Боюсь, та закриваю на те очі,
Та ні, я не здаюся!
Можливо буде не до речі –
Не відпустити, більш боюсь. Я відпускаю, і дивлюся…
Тобі у слід - просто сумую.
Дивитись в очі , ще боюся,
Але себе я цим рятую. Себе рятую, та чи варто?
Я зрозуміти себе бажаю,
На розум бачу ясно,
«Я не здаюсь, Я відпускаю!»
|
Для щастя А інколи хочеться тепла
А інколи хочеться любові
Хочеться щоб підтримка була,
І найрідніші люди на землі.
Щоб поруч був той друг
Якого ти не зрадиш
Який обереже від всіх недуг ,
Заради нього все віддаш. І щоб була така людина
Котру зовеш просто коханий,
Для кого б ти була перлина,
А він щоб був лише жаданий.
Та найсвятіше на землі:
Щоб поруч були мама й тато,
Вони у світі лиш єдині
Хто вірить в тебе свято. Матуся ніжно обійме
І скаже щире слово
А тато страх весь віджене
Задля маляти свого
|
Живи й учись Вік живи, вік учись.
Не зламайся, держись.
Пізнавай майбуття
Порадій за життя.
Ти стерпи дикий біль.
Не скорися, не смій.
Подолай дикий страх,
Не показуй його у очах.
Те що маєш – віддай,
І чуже повертай.
І нехай у житті –
Будуть тільки граблі.
Ти не бійся – ступай,
Вдарить, а ти запам’ятай
Бо найкраща наука -
Це твоє життя!
Ти відчуй серця стукіт,
Подолай вороття.
Не кажи, що «не можу»,
А кажи : «я зроблю».
Не відказуй нікому,
А скажи – поможу.
Не дозволь подолати
Твоє прагнення жити,
Усміхатись, радіти,
Й просто щиро любити!
|
Пісня Пісня дзвінка по світу лине,
Із поміж степів, із України.
Туга дівоча швидко мине,
Як піде співати між люди.
Лиш би співала –
Та те, що рідне!
Лиш би кохала –
Та те , що гідне!
Все ж заспівала –
Те, що серце крає.
Все ж покохала –
Та не своє, точно знає.
Доля дівоча – це сльози ночі.
Пісня – розрада й надія.
Душа лиш плаче за тії очі,
Серденько й досі радіє !
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
