"Без початку і краю"

Живеш, працюєш, надбаєш.
Будуєш дім, ночей недосипаєш.
Встаєш коли ще півні не співали
Все для дітей, аби вони все мали.
А час іде, він не питає
Він все вперед щосили підганяє.
І ще недавно зовсім молодий,
А вже тепер видніє волос сивий.
На вигляд ще доволі мужній,
Та вже не здужаєш, вже не настільки сильний.
Сидиш у хаті, внуків виглядаєш.
Як помогти їм думаєш, гадаєш.
Здавалося б на старість літ що треба,
Сиди та горобців лічи край неба.
Та ні, на місці зовсім не сидиться.
Адже у чомусь ще годиться.
Підтримка і опора вірна,
Порада і розмова щира.
Він батько і дідусь, він друг.
Завжди й усюди оберігав нас від недуг.
Та раптом все, його нема.
Неначе рухнула уся опора.
Яке ж тепер буде життя?
Мені ж нічого не було треба.
Аби лише мене він зустрічав.
Веселий, радісний, здоровий.
Щоби до себе пригортав,
Щоб просто - був живий.
І я не хочу розуміти, що його нема.
Тепер перед очима лише чорна земля.
А згодом буде гранітна стіна.
Він був, а тепер його нема!!!!!!!!
Та поки я жива, поки серце болить,
Він буде поруч, Він буде жить!!!

 

 

Усміхнись

Усміхнись, бо все чудово,
Усміхнись так кольорово,
Щоб усі цим перейнялись,
Щоб усі так засміялись.
Усміхаючись, скажи: «Привіт»,
І такий стримаєш отвіт
І нехай в душі печаль,
Посміхаючись ступай.
Замість сліз, нехай лунає сміх.
Твоя радість, це не гріх.
Твоя радість – стан душі.
Де не проливаються дощі,
Де завжди сміється сонце,
Заглядаючи в твоє віконце.
І нехай позаздрять тобі усі,
І нехай слова твої смішні,
Та вони від серця, вони щирі.
Вони справжні, не зрадливі.
Може хтось тебе не зрозуміє,
Та тому, що сам так не уміє.
Не уміє посміхаючись радіти,
Усміхаючись – невдачі пережити.
Так, в житті бувають різні перешкоди,
Але навіть у часи негоди.
Ти зустрінь їх як годиться,
Не соромся – УСМІХНИСЯ!!!

Без початку і краю

Без початку і краю,
Щастя на декілька годин.
Чого й досі ще бажаю –
Міг дати лише ти один.
Тих зустрічей щодня,
Чекаю я ще й досі.
Хоча минули навмання,
Чую тебе в кожнім кроці.
Крок за кроком зникає надія,
За хвилю зникне терпіння.
Чи збудеться мрія?
А може настане прозріння?
Яке щосили відкидаю,
Бо того знати не бажаю,
Бо щось в душі ще відчуваю,
Ще й досі інколи чекаю.
Чекаю невідомості,
Яку чудово знаю.
Чекаю тої радості …
Без початку і краю!