По вулицях тихих ступають розвітрені душі. І я серед них, мої ноги не видно в тумані. Лиш вітер відвідує швидко спустілі домівки, А дзвони співають під порух невидимих рук.
Чому хочеться плакати? Чому хочеться не чекати
вигідного моменту, а просто вилити всі сльози з душі? Звідки вони взялися?
Я не зрадник Великого Бога, я просто його неслухняна
дитина. Я дивлюся на світ нерозвиненими очима і не знаю навіщо. Перейшовши
межу, треба йти до кінця, в інакшому випадку не можна її переходити.
Максим Колиба - львівський поет, дописувач багатьох Інет-сайтів.
Вітаємо його і на теренах нашого сайту!
Максим народився 25 березня 1985 року. Голова ГО «Мистецький Український Рух». Видані самвидавом: збірка оповідань «Вічність» (2002), «Запах зливи» (2006), разом з МУРом – альманах «Межі» (2006).
