Ми летимо

Ми летимо, ми летимо,

Розмахуючи крилами.

Ще трохи буде – й згоримо.

Проштрикнутими. Вилами.

Ми думаємо, що живі,

Як вічне сонце десь у небі.

Але безодня в голові

Засмоктує. Бо так нам треба.

Ми летимо, не наче світ

Вже догорає під ногами,

І думаємо, що політ –

То боротьба із вітряками.

Вперед – там – ноги з голови

Назад – там – ноги між ногами.

А знизу – злісні кулаки.

Лиш зверху – ангели понад тілами.

Ми летимо між тисяч слів

І злих, і тихих , радісних.

А я сказати не зумів

Розпечених і жалісних.

Лиш Дух веде до Сонця шат,

Хоч ми його не чуємо.

І потім нам поставлять мат,

Коли свічу задуємо.

Ми летимо, ми летимо,

Розмахуючи крилами.

Ще трохи буде – й згоримо.

Проштрикнуті ми. Вилами.

Ніч на 4.11.2007