Місячним сяйвом дороги залиті
Свічка згорає у тиші німій
Щоки мої знов сльозами покриті
Більше ніколи не будеш ти мій
Ти так далеко і близько водночас
Думкою лину до тебе завжди
Більше з тобою нас час не розлучить
Бо назавжди розійшлися вже ми
Тепер ти вільний як вітер у полі
Миті цієї ти довго чекав
Лиш моє серце у тебе в неволі
Ти ж своє серце з полону забрав
В це я повірити досі не можу
Сон це чи дійсність ніяк не збагну.
Більше тебе я не по тревожу
Краще навіки без тебе засну.
Хочеться чайкою в небо злетіти
Сонечком стати у твоїх очах.
Променем небо і світ запалити
Й зіркою впасти далеко в горах
Заради тебе на все я готова
Серце в долонях тобі принесу
Все я пробачу знову і знову
Й те що залишив мене ти одну.
Нащо тебе я так полюбила?
Чим ти мене так причарував?
Своє життя я занапастила
Своїм коханням мене ти прокляв
Згадую миті як вдвох ми стояли
Нічка холодна лягала до ніг
Зорі у небі для нас лиш сіяли
І згори аж котились у сніг
Ти цілував мої очі і губи
Ніжно до себе мене пригортав
І я від щастя не тямилась, любий
Тільки цього ти ніколи не знав.
Та не буває щастя без лиха
Радість не вічна, любов не одна
Ми розійшлися з тобою тихо
Йшов ти від мене,мов йшов із життя
Я ж досі плачу хоч вже не чекаю
Любов та згорає і біль стиха
Що буде далі, того я не знаю
Й вертає в тіло моя душа
І не засвітять нам більше зорі
І ніч не ляже до наших ніг
Втопилось наше кохання вгорі
І зупинився часу біг
І впала раптово чайка озерна
Розбивши крила об гори хвиль
І понесла кудись річка підземна
Туди де сонце в очах сходить
| 
у Вас 
0
