Відпускаю

Як важко розуміть когось,
Що говорить тоді про себе.
Завжди чогось ми боїмось,
А я боюсь бути без тебе.

Боюсь, та закриваю на те очі,
Та ні, я не здаюся!
Можливо буде не до речі –
Не відпустити, більш боюсь.

Я відпускаю, і дивлюся…
Тобі у слід - просто сумую.
Дивитись в очі , ще боюся,
Але себе я цим рятую.

Себе рятую, та чи варто?
Я зрозуміти себе бажаю,
На розум бачу ясно,
«Я не здаюсь, Я відпускаю!»