МІСТО

Закарбувати в терпіння мережаний дзвін.
Тиша потомленим птахом розпростує крила,
Шовком стікає до біло-округлих колін.

Вижухле небо від юності втратило спокій,
Опій зміїної грації вплівся у сни.
Ґраток суцвіття, заковане часом у кроки,
Магія тіней готично-блідої весни.

Як приручити себе до статечної тиші –
Згублену виром усіх часових протиріч?
Дух саламандри прорве оболонку, вколише
Спів горизонту, яким надихається ніч.

Місто дощів сіруватим серпанком стриножить,
Лева приручить цнотливим переспівом струн.
Діва прозора шепоче: мій Єдинороже…
Місячна кода рунічно вплітається в сум.

Рвуться позшивані вічністю миті. Безжально
Страчені дні, що забули про вистук підків.
Мій бестіарій оновлено. Чаша Грааля
Жде на адепта у невідворотності днів.

02.01.2012