Одне бажання – в Господа Отця, Зустріти мудрих нас, в кінці дороги.-які правдиві слова!Все своє життя йдемо до тієї високої мудрості через власні помилки і невдачі.Мудрий вірш,пані Катерино,про вічні істини.
серед храмової, соборної, надвечірньої тиші йшли до тебе стопою незримою, невловимою з усіх чотирьох сторін комиші, як спасенні тобою душі…-звучить як молитва,чиста,трепетна і благоговійна...Такий щирий захват і таке замилування світле(дитяче навіть...)Отаке воно-кохання...І так розбивається крихкий світ наших ілюзій...Прекрасний твір!
Усвідомлення усієї трагічності нашої сучасної дійсності-ось шлях до спасіння.Бо коли люди всерйоз задумаються над собою і своїми вчинками,тоді вони зможуть покаятися.Мудрий роздум,життєвий і актуальний.
Досі мрію про нашу омріяну близькість І про весну на двох, у маленькій кімнаті...чого ж іще треба вразливому жіночому серцю посеред весни?Тільки кохання-світлого і чистого! Чуттєва жіноча сповідь.