***************
Десь весна увірвалася теплим
потоком,
І нестримністю рим, і жагою у серці,
Що відлунює в ритмах любовних інерцій,
Відкриває бажань потаємнії дверці
І наповнює світ життєдайності соком.
Десь бентежні вітри заціловують віти,
Що у сонячнім сяйві бруньки розпускають.
Там принадами березень в грудях стискає,
Там знайдеться для кожного щастя окраєць
І душа себе світлом по вінця наситить...
Я ж холодним провулком вертаю додому,
І мене обіймає лиш вітер колючий,
Що розшарпує коси мої надто рвучко,
Що єдиний печаль мого серця озвучив,
Розриваючи скроні надривами грому.
Я сама, серед ночі, в безсоння лещатах,
Ловлю погляди зір, що здаються так низько
І на груди небесні лягають намистом,
Досі мрію про нашу омріяну близькість
І про весну на двох, у маленькій кімнаті...
Десь ясні небеса напувають
дощами
Розтривожене гро'мами лоно
землиці.
Озираюсь назад – мерехтять чужі
лиця.
Та попереду світло і серце
іскриться,
Бо за мить ти торкнешся до
мене вустами!…
************************
| 
у Вас 
1
:flowers-3: 
Чуттєва жіноча сповідь. 
