Шановна пані Катерино. Я поважаю Ваші слова і розумію їх. Дай Боже щоб хоч хтось так само мене розумів. Мені неприємно, що Ви перекручуєте мої слова (ХІБА Я КАЗАВ, ЩО В НАС НЕМАЄ ПРОБЛЕМ І ПУТІН НЕ ВВОДИВ ВіЙСЬКА?) ПРОСТО МЕНІ ЗДАЛОСЯ, ЩО ВАШ ВІРШ ЗАГОСТРИВ ПРОБЛЕМУ. Добре я помиляюсь. ВИБАЧТЕ, не ображайтесь на юного дурня. Дякую за увагу, все ще надіюсь від Вас на розуміння. Я не ворог. Я не підтримую тиранів. Я просто ще живу і вчуся жити. Молімося разом за Україну! (можете не відповідати на цей коментар - я зрозумію).
Я вже боюся критикувати, щоб нікого не образити. Якщо хочете допомоги - самі допоможіть своїм словом іншим. Ми всі аматори у поетичній майстерності. Давайте допомагати одне одному разом. Головне терпіння. А зміст вірша - сподобався душевністю. Дякую.
Не хочу з Вами сперечатись. Просто потрібно толерантніше, з повагою відноситись один до одного як українця. Для мене немає "російськомовного" українця, а є або українець (байдуже якою мовою він розмовляє в побуті) або росіянин ! А ми поети (вибачте можливо Ви мене не вважаєте поетом) повинні разом згуртовувати, єднати весь народ своїми творами. Але біда в тому, що ми самі не можемо згуртуватись... Більше в ПП.
Дуже дякую пані Катерино за коментар. Мене ображають не слова, А МОВЧАННЯ ТА ІГНОРУВАННЯ! Починаю запитання з "ЧИ", а не "ЩО" тому, що життя триває і ЛГ неначе на роздоріжжі - "чи варто" далі так жити? Що маю завдяки цьому життю (втомленому, скованому, зляканому, праведному)! "Вічно молодий" це не феномен, а переносне значення... Все одно дякую за розуміння. Радий Вашому слову! Пробачте, що не так. До речі сьогодні прощена неділя...
Кажуть - риба гниє з голови... А починати розбудову, піднімати країну з колін потрібно починати з низу, із себе! Простягнімо руку допомоги одне одному. Я думаю щоб закликати до єдності самому потрібно вміти єднати... Ось такі вірші цьому сприяють...
Дуже вдячний Вам, пані Наталю, за коментар. Стосовно матері, важко відповісти... Скажімо так - Вона мене любить, а для її гордості я занадто мало досягнув...
"російськомовний українцю" мені здається неправильне словосполучення. Всі ми українці! І байдуже якою мовою (та хоч китайською) між собою спілкуємось! Хоча офіційна державна мова одна - українська! Тільки разом, пліч-о-пліч зможемо розбудувати державу. А хто хоче жити в Росії - нехай покидає Україну, а не надіється на розкол і приєднання до Російскої федерації Така моя думка.
Відчувається Ваша клопітка праця при написанні вірша. Ще б трішки технічно поправити і вийшов би шедевр. Ви маєте талант, пишіть, відточуйте майстерність, радуйте читачів.
Розумію. Але як примусити владу цінувати народ? Так само як примусити крука стати голубом? А може крук не є справжнім круком, а лише чорним голубом схожим на крука?
Я знайшов збій наголосів лише у: "помИмо Усіх бід.." (Усіх, а не усІх). Можливо я помиляюсь. Важкою, довгою боротьбою дісталась нам ця Воля. Потрібно, особливо в ці дні, з усіх сил її утримувати від ворогів... Дякую за увагу.
Так само звертаюсь до всіх (не адресую сказане Вам!): А ще потрібно самому вміти просити пробачення. Щодня питати У СЕБЕ - а що я зробив для того, щоб світ став кращим? Мені здається, що не можна когось навчати жити, потрібно ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ показувати правильний шлях життя...
"..Лиш любов і воно..". "воно" мабуть опечатка "вино" але , вибачте не зрозумів. Багатослівність виявляє натуру, сказане чітко окреслює реальність із усіма її окрасами та потворствами. А часто у це не хочеться вірити... Таке воно це життя. Дякую за вірш.
Живіть обдумано та мудро, в любові, мирі та добрі. Не буде чисто там - де брудно. Чи друзів там - де вороги... Чи варто жити без геройства? Чи варто вмерти слабаком? Розтасувати всіх по зросту? Сховати серце за замком? Біда не в тому що тирани. Стріляли в "сотню із небес". Біда у тім, що ми зарано. На негараздах ставим хрест.