Дякую за відвертий вірш. Я думаю, що ця проблема набагато глибша... Не можна все наболіле звалювати на одного. Ми не маємо права судити, тому що самі прийдемо до суду Господнього.
Хах... А було б добре якби ту, таємничу совість, можна було б розгледіти, в кожного... Багатьом страшно було б виходити на вулицю... Бог все бачить. Дякую за рядки, що наштовхують на роздуми.
На жаль так... Ааах. А всі решта, тоді, навіть вмерти достойно не вміють, слабодухі, кволі, не здатні називатись Українцями? Чи я помиляюсь?... А як тоді ще пояснити Ваш вірш? Поясніть будь ласка.
Шановна пані Наталю! Я ціню у людях відвертість і мене вражають не зауваги, А МОВЧАННЯ. Я думав ми розуміємо одне одного. І не люблю я робити іншим зауваги по наголосах - це потребує зусиль. Я не знайшов самотужки своїх помилок, думав, що хтось допоможе.... Ні то ні. Дякую за увагу.
Ви мене вразили своєю щирістю... І .. я Йому по-доброму заздрю, у Нього були Ви... Я думаю, що все у Вас налагодиться. Дай Боже Вам щастя в особистому житті.
Хороші слова до пісні в народному стилі. Не маю права якось судити та критикувати, оскільки сам багато чого не розумію... Успіхів у творчості. Дякую за пісню.
Хороші побажання, але трішки насторожує рядок: "і рОку Як не бУло" - збивається ритм і зміст дуже песимістичний.. Роки проходять, але залишається память в спогадах про пережите - безцінний досвід. А душа -погоджуюсь- вічно молода.