Захоплююче написано, є якась наче нитка із клубка, що веде до інтригуючої розвязки. Трохи важко були впіймати ритм. Пінзель - мабуть має Пензель, а у др(і)бних видаліть дужки. Головне втриматись у випробуваннях життя, вміти чути музику і плач, розуміти і співчувати, головне по-справжньому Жити.
В манівці, мається на увазі не надумано, без орієнтирів, самовільно, спонтанно... Колисались вже замінив на коливались. Над закінченням ще подумаю. Дякую за коментар
Я збився у рядках: ведуть мене по сліду кобзаря Лама рутину і дає надію. Може якось їх допрацювати Вірш щирий, душевний, є над чим подумати... Спасибі за творіння душі, нехай муза не пкидає вас
Так, рідні батьківські місця "забутих стежок" крізь час кличуть нас. Як у пісні: "Мені війнула в очі сивина А я нічого не несу додому Лиш згорточок старого полотна І вишите, моє життя... на ньому.." Добавлю своє: У спогадах нас кличуть ті стежки І вишиває час нові палітри Вертаємось до рідної землі Дорослі вже, але в душі...ще діти. Ееехх
Проставте ентери у редагуванні, вірш ностальгічний душевний, але трошки наголоси збивають темп при читанні, більш детально, якщо захочете опишу після редагування окремим коментарем або у ПП
Дуже дякую за хороші слова. Колисались, я мав на увазі коливались, так туди сюди, як правильно сказала п. Галина (Мурашка) від легкого вітру, а закінчення і справді у Вас краще, але, трошки не попадає у структуру і... зараз трохи поправлю і ще подумаю
Вірш гарний, але є проблеми з наголосами, найбільше сподобався 4 стовпчик, судьба, здається русизм. Але зміст як завжди чудовий, перевірте будь ласка наголоси
Мовчати не і справді не треба... Але як добре, коли є кому слухати, коли "друзі" гордо хочеться писати без лапок, коли читають всі твої слова і не мовчать... коли думають разом з тобою, коли не треба вказувати на себе, тому що тебе і так бачать, коли відчуваєж, що твоє слово як би там не звучало - потрібне, потрібне не лише самому собі. Дякую за вірш
У багатьох свої клопоти, Свої і часто до списку тих "клопотів" не входить весна, друзі, близькі, оточуючі, залишаються люди сам на сам з тими клопотами. А навколо вже давно буяє весна. За зміст прислухайтесь до порад п. Катерини Чумак