Шановна Ольга Петрівна Радий бачити ваші твори, але не варто за один день публікувати багато віршів - на сайті існують ліміти, всі твори одного автора переглянути важко за раз, буває, що лише три перших встигнеш прочитати а тут... Мабуть сталася помилка, ви один і той самий вірш опублікували двічі. Здогадуюсь чому - ви належите поки що до групи реєстровців і твори для публікації активовуються лише адміном, а ви мабуть переживали, що щось не так нажали? Буває, надалі будьте терпеливіші і мудріші Також, твори публікуйте у другому полі написання, а у першому можна написати короткий коментар до твору Вірш гарний, але я б розбив його ще на два рядки: (Так краще читатається і аналізувати мені так легше) -
Так хОчеться жИти , безмЕжно кохАти , та дЕ ту людИну для життЯ собі взЯти?(може краще - в життІ собі взяти СтворИти у мрІях? шукАти в життІ?- допоможІть розгадАти делЕму менІ.!!! (може змінити - поможІть...) А пОки немА варіАнта однОго - намалЮю на листкУ кохАного свОго))) (може, на листкУ намалЮю...
Гарний сумний вірш, а чому ти його розмістив не у категорії кохання? Також чому коли ти бажаєш їй кращої долі, а вона кохає тебе звонить вітає, переживає ти сам її віштовхуєш, мабуть має бути якась причина, про яку у вірші не написано... Та ще й пишеш, що життя проходить без любові, без щастя і волі. Якщо можна, хоча б в ПП поясни
А що вже рубаїв більше не буде , щось я забагато пропустив... Пишіть і не бійтеся огуди, всім не вгодиш, але допоки є кому читати, допоки розуміють ваші твори, допоки поважають ваші думки - варто писати...
Я НЕ ПИСАВ ЩО УПА НЕ ЗДІЙСНИЛО ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ МЕНІ НЕ РОЗПОВІЛИ БО НЕ ЗНАЛИ ПРО ЦЕ ВОНИ, але ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО Я НЕ ЗНАЮ І НЕ ВІРЮ В ГЕРОЇЗМ УПА. А БУЛЬБІВЦІ БАБУСІ ВАЖКО ВИМОВИТИ ЯК І БАГАТЬОМ, ТОМУ МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ ЩО БУЛЬБАШІ І БУЛЬБІВЦІ - одне і теж, хоча, можна списати це на інших партизан... Я БУДУ ДУМАТИ але і Ви думайте...
Дякую за такий обширний коментар. Над зауваженнями подумаю (рамки не вишиті, а З вишитими, хоча мабуть тут кращим буде ваш варіант, а рушники бувають самоткані, тобто виткані на станку, як доріжки... тому мабуть туи доцільно порівнювати виконані різною технікою рушники, чи не так? Підрив був саме три рази на одному і тому ж місці, саме через те, що за цю ділянку відповідав той старий... Партизан називали - бульбашами, тобто бульбівці, що виступали під назвою УПА... А не ковпаківці - радянські підрозділи партизан Все було саме так як я писав, хіба трошки прикрасив слова... Це була війна, кривава, жорстока і дуже болюча... Я знаю про провокаційні акції НКВД, чув про долю Шептицького. Так це підло, обурливо, важко. Але важко було всім. Я часто розпитував у бабусі про нашу героїчну армію УПА, але нічого героїчного вони про неї там не чули і не бачили. Хоча Я ВІРЮ ЩО УПА ЗДІЙСНИЛО БАГАТО НЕОПИСАНИХ ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ. Бабуся розповідала про тих бульбашів - як воїнів лісу. Німці боялися потикатися у ліси, і під час бомбардувань, обстрілів, набігів ворога, вони з односельцями ховалися саме у лісах. У наших Волинських краях УПА створило у період війни Колківську республіку (травень 43) повністю вигнавши звідти німців - понад дві тисячі квадратних кілометрів. "Володимир Доманський, колишній учасник юнацької мережі УПА, один із двох іще живих учасників створення Колківської республіки і 15-річний в’язень колимських таборів, характеризує нове формування, що виникло в результаті блискучої перемоги, як «зразок миру і порядку». — Ми забули тоді, що надворі була Друга світова війна, — згадує 81-річний чоловік. — У Колках встановилася українська влада, виникла управа, очолювана комендантом міста, поліція і СБ. Ми відкрили церкву, початкові школи…" Це була велична подія. Потужний удар із тилу по Тиранічності нацизму, це був вагомий вклад у Перемогу, над одним із тиранів. Дивно, але про це бабуся мені не розповідала, від неї я часто чув розповіді про "бранських" - бідно вдітих, голодних чоловіків, що виносили із сіл у свої сховки харчі побутові речі та одежу. Часто люди просто жаліли їх, а деякі боялись, адже як-не-як війна і селяни жертвували всім заради того, щоб ще пожити - ось яка була УПА наших земель Ковельщини. А ви кажете факти, історія.. Хоча може я помиляюсь, але тоді ким були Ці люди?. "бранські"? вони повинні були пересікатись із партизанською діяльністю і належати до партизан. Чи краще не відносити їх до бульбашів як солдатів УПА?
А взагалі кожен бачив війну своїми очима і історію писав на свій розсуд... Саме таку війну очима своєї бабусі я і описав... Можете не вірити, можете перевіряти на помилковість, можете заперечувати історичні факти та акценти, можете називати мене необізнаним телепнем в історії, але прошу - Поважайте слово моєї баби, саме вона розтавила у своїй розповіді оті "акценти". Я лише виклав її розповідь, доповнивши художніми прийомами...
Важкий стиль ритму написання (вибачте, я не дуже у цьому розбираюсь, проте вмію аналізувати загальний баланс наголосів). Має бути: -/--/--/--/- ... А 5 рядок з кінця збивається - Та нЕ забувАйте простЕ слОво мАти -/--/--//-/-... Чи я помиляюсь? Поясніть будь ласка
Не у курені справа, а у людях, що оточуватимуть тебе у цьому курені... Головне, щоб Ми це розуміли, а ті що не витримують куреня, не будуть щасливі і у розкішному маєтку.
Трохи важко читається вірш... А хіба у нас шляхетності при владі ніколи не було? Згадайте козацькі роки, хіба не уло шляхетних гетьманів? Це лише у період незалежності України із владою не ладиться
Бережіть не зовнішню красу, а внутрішню... Бажаю "схопити за крило жар-птицю..." схопити і не відпускати. Є діалектизми - проклада, двоїх, шука, може ще щось пропустив, але за краще майбуття, за віру і надію у кохання
Цікаві роздуми про час у вашому неповторному стилі... Якось незвично написано. Початок і кінець мені дуже сподобались, а от середина трохи незрозумілі...буду ще думати...