Та будь ласка, завжди радий поспілкуватись з хорошою людиною... Але ж були часи, коли гетьмани горою стояли за Україну.. "від Богдана до Івана не було гетьмана.." ще й так здається говорили. Згадайте Сагайдачного, Хмельницького, Мазепу... Мені здається вони дуже багато зробили для свого народу.
Шановна Ольга Петрівна Радий бачити ваші твори, але не варто за один день публікувати багато віршів - на сайті існують ліміти, всі твори одного автора переглянути важко за раз, буває, що лише три перших встигнеш прочитати а тут... Мабуть сталася помилка, ви один і той самий вірш опублікували двічі. Здогадуюсь чому - ви належите поки що до групи реєстровців і твори для публікації активовуються лише адміном, а ви мабуть переживали, що щось не так нажали? Буває, надалі будьте терпеливіші і мудріші Також, твори публікуйте у другому полі написання, а у першому можна написати короткий коментар до твору Вірш гарний, але я б розбив його ще на два рядки: (Так краще читатається і аналізувати мені так легше) -
Так хОчеться жИти , безмЕжно кохАти , та дЕ ту людИну для життЯ собі взЯти?(може краще - в життІ собі взяти СтворИти у мрІях? шукАти в життІ?- допоможІть розгадАти делЕму менІ.!!! (може змінити - поможІть...) А пОки немА варіАнта однОго - намалЮю на листкУ кохАного свОго))) (може, на листкУ намалЮю...
Гарний сумний вірш, а чому ти його розмістив не у категорії кохання? Також чому коли ти бажаєш їй кращої долі, а вона кохає тебе звонить вітає, переживає ти сам її віштовхуєш, мабуть має бути якась причина, про яку у вірші не написано... Та ще й пишеш, що життя проходить без любові, без щастя і волі. Якщо можна, хоча б в ПП поясни
І знов весна І знову так лірично Ідуть слова рядками про добро І як прийшла І так же нелогічно Відходить - бо ж літо підійшло... Так, на носі літо, але хочеться щоб весна не покидала поріг Спасибі за весняний вірш
А що вже рубаїв більше не буде , щось я забагато пропустив... Пишіть і не бійтеся огуди, всім не вгодиш, але допоки є кому читати, допоки розуміють ваші твори, допоки поважають ваші думки - варто писати...
Я НЕ ПИСАВ ЩО УПА НЕ ЗДІЙСНИЛО ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ МЕНІ НЕ РОЗПОВІЛИ БО НЕ ЗНАЛИ ПРО ЦЕ ВОНИ, але ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО Я НЕ ЗНАЮ І НЕ ВІРЮ В ГЕРОЇЗМ УПА. А БУЛЬБІВЦІ БАБУСІ ВАЖКО ВИМОВИТИ ЯК І БАГАТЬОМ, ТОМУ МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ ЩО БУЛЬБАШІ І БУЛЬБІВЦІ - одне і теж, хоча, можна списати це на інших партизан... Я БУДУ ДУМАТИ але і Ви думайте...
Дякую за такий обширний коментар. Над зауваженнями подумаю (рамки не вишиті, а З вишитими, хоча мабуть тут кращим буде ваш варіант, а рушники бувають самоткані, тобто виткані на станку, як доріжки... тому мабуть туи доцільно порівнювати виконані різною технікою рушники, чи не так? Підрив був саме три рази на одному і тому ж місці, саме через те, що за цю ділянку відповідав той старий... Партизан називали - бульбашами, тобто бульбівці, що виступали під назвою УПА... А не ковпаківці - радянські підрозділи партизан Все було саме так як я писав, хіба трошки прикрасив слова... Це була війна, кривава, жорстока і дуже болюча... Я знаю про провокаційні акції НКВД, чув про долю Шептицького. Так це підло, обурливо, важко. Але важко було всім. Я часто розпитував у бабусі про нашу героїчну армію УПА, але нічого героїчного вони про неї там не чули і не бачили. Хоча Я ВІРЮ ЩО УПА ЗДІЙСНИЛО БАГАТО НЕОПИСАНИХ ГЕРОЇЧНИХ ВЧИНКІВ. Бабуся розповідала про тих бульбашів - як воїнів лісу. Німці боялися потикатися у ліси, і під час бомбардувань, обстрілів, набігів ворога, вони з односельцями ховалися саме у лісах. У наших Волинських краях УПА створило у період війни Колківську республіку (травень 43) повністю вигнавши звідти німців - понад дві тисячі квадратних кілометрів. "Володимир Доманський, колишній учасник юнацької мережі УПА, один із двох іще живих учасників створення Колківської республіки і 15-річний в’язень колимських таборів, характеризує нове формування, що виникло в результаті блискучої перемоги, як «зразок миру і порядку». — Ми забули тоді, що надворі була Друга світова війна, — згадує 81-річний чоловік. — У Колках встановилася українська влада, виникла управа, очолювана комендантом міста, поліція і СБ. Ми відкрили церкву, початкові школи…" Це була велична подія. Потужний удар із тилу по Тиранічності нацизму, це був вагомий вклад у Перемогу, над одним із тиранів. Дивно, але про це бабуся мені не розповідала, від неї я часто чув розповіді про "бранських" - бідно вдітих, голодних чоловіків, що виносили із сіл у свої сховки харчі побутові речі та одежу. Часто люди просто жаліли їх, а деякі боялись, адже як-не-як війна і селяни жертвували всім заради того, щоб ще пожити - ось яка була УПА наших земель Ковельщини. А ви кажете факти, історія.. Хоча може я помиляюсь, але тоді ким були Ці люди?. "бранські"? вони повинні були пересікатись із партизанською діяльністю і належати до партизан. Чи краще не відносити їх до бульбашів як солдатів УПА?
А взагалі кожен бачив війну своїми очима і історію писав на свій розсуд... Саме таку війну очима своєї бабусі я і описав... Можете не вірити, можете перевіряти на помилковість, можете заперечувати історичні факти та акценти, можете називати мене необізнаним телепнем в історії, але прошу - Поважайте слово моєї баби, саме вона розтавила у своїй розповіді оті "акценти". Я лише виклав її розповідь, доповнивши художніми прийомами...
Зворушливий сумний вірш... Важкий стиль ритму написання (вибачте, я не дуже у цьому розбираюсь, проте вмію аналізувати загальний баланс наголосів). Має бути: -/--/--/--/- ... А 5 рядок з кінця збивається - Та нЕ забувАйте простЕ слОво мАти -/--/--//-/-... Чи я помиляюсь? Поясніть будь ласка
Не у курені справа, а у людях, що оточуватимуть тебе у цьому курені... Головне, щоб Ми це розуміли, а ті що не витримують куреня, не будуть щасливі і у розкішному маєтку.
Трохи важко читається вірш... А хіба у нас шляхетності при владі ніколи не було? Згадайте козацькі роки, хіба не уло шляхетних гетьманів? Це лише у період незалежності України із владою не ладиться
Бережіть не зовнішню красу, а внутрішню... Бажаю "схопити за крило жар-птицю..." схопити і не відпускати. Є діалектизми - проклада, двоїх, шука, може ще щось пропустив, але за краще майбуття, за віру і надію у кохання