Зворушливий сумний вірш... Важкий стиль ритму написання (вибачте, я не дуже у цьому розбираюсь, проте вмію аналізувати загальний баланс наголосів). Має бути: -/--/--/--/- ... А 5 рядок з кінця збивається - Та нЕ забувАйте простЕ слОво мАти -/--/--//-/-... Чи я помиляюсь? Поясніть будь ласка
Не у курені справа, а у людях, що оточуватимуть тебе у цьому курені... Головне, щоб Ми це розуміли, а ті що не витримують куреня, не будуть щасливі і у розкішному маєтку.
Трохи важко читається вірш... А хіба у нас шляхетності при владі ніколи не було? Згадайте козацькі роки, хіба не уло шляхетних гетьманів? Це лише у період незалежності України із владою не ладиться
Бережіть не зовнішню красу, а внутрішню... Бажаю "схопити за крило жар-птицю..." схопити і не відпускати. Є діалектизми - проклада, двоїх, шука, може ще щось пропустив, але за краще майбуття, за віру і надію у кохання
Цікаві роздуми про час у вашому неповторному стилі... Якось незвично написано. Початок і кінець мені дуже сподобались, а от середина трохи незрозумілі...буду ще думати...
Дякую за теплі серцю слова. Так писати може кожен, адже це не я, це любов до простих сільських людей пише замість мене. Так, можливо історична сторона буде щось заперечувати, але повторюю, я це не вигадав, я просто розмалював бабусину історію, так саме історію, таку ж незалежну, правдиву, у істинності якої я не сумніваюсь... Як будете мати час - присилайте Свої роздуми... Можна у ПП
Шановний п. Іване, зміст вірша дуже проникливий, а от форма недотягує до таких величних рядків... Перегляньте наголоси і склади (останній стовпчик, другого рядка..). Можливо замінити деякі слова місцями, наприкад, чи так любив, як мав любити.. Подумайте будь ласка..
А у мене цей вірш викликав сум, хоча ви його розмістили на сторінці вірш-усмішка... Мені здається, що не у багатстві справа, якщо є кохання то до кінця життя...
Що ж, нехай буде так... Нехай лягає голкою бурян Нехай муштрує тіло, дух і серце Сьогодні біль від незгоїмих ран- Вже завтра лЕгким подихом зірветься... Ееехх...
Ну чому на серці знову важко? Ну чому натягують знов маски? Знов тривожна ніжна синя пташка- Вчора дарувала квіти рясно А сьогодні бурянів підносить вязку...
Будь ласка... А давайте ставитесь до оточуючих так, як хочемо щоб вони до нас ставились, давайте бачити у тьмі промінь сонці, у потворі - Людину, у прохолоді - тепло, у тісноті - простір, у кожному слові - намагання зрозуміти. І головне - живімо любовю до оточуючих, нехай ця любов вирує у кожному написаному нами слові, через повагу, через підтримку, через пробачення і каяття... Будьмо!
А хто сказав що вірш бездоганний, він комусь більше подобається, а комусь менше, от і все. Пишу я не заради стількох відгуків, а заради дружнього слова, нехай і від декількох мені дорогих людей. Спасибі за коментар.
пане Вікторе дякую за коментар Стосовно вірша: я продумую кожне слово, це не просто гра слів, це лакрнічне висвітлення подій. Трохи поясню. Скрізь затяглося - це нове речення, тобто не світило затяглося, а довкола затяглося небо. "Похмуре" подрібнилось, не небо, а хмари похмурі ніби подрібнились на краплі, почало гриміти. Потім краплі мов від грому затремтіли і важкими рясними краплями впали із гучного неба на землю оніміло... Така от картина, мені здається все логічно...