Як бракує сонця серед ночі,
Прохолоди вітру в полі жита,
Тих очей, що глянуть щиро в очі,
Що без слів нам істини пророчать
Й душу спраглу вірою наситять.
Як бракує в людях розуміння,
Правди слів, що рве правічний морок,
Як бракує в кожнім з нас Людини,
Що не зрадить ближнього до згину,
Із котрою янголи говорять.
Як бракує простору для злетів,
А у грудях - волі, мов повітря...
Хай же кануть всі жалі у лету,
Хай воскресне слово у поета,
Хай любов всі сльози серця витре!
| 
у Вас 
0
