Що
важливіше: гордість чи кохання?
Куди
прийду, ідучи лиш вперед?
Коли
пізнаю я життєвий мед?
І відповідь
знайду на всі питання
Щоб
вигукнути те, що Архімед.
Чому
безмежжя таїну ховає?
Чому душа
все прагне в далину?
Й чому у
ній все більше полину
з роками
замість хмелю виростає.
Коли ж і
хто відкриє таїну?
Чому у
казку вірим й прагнем дива
лише в
дитинстві?
Потім же
— табу!
Щоб, не
дай Бог, не внесли у графу
Під назвою
"Людина юродива”,
Що по собі саме уже табу.
Втрачаєм
щастя, бо не вірим в диво,
Кохання
гоним, щоб зростити біль,
Немов
єдина в нас життєва ціль
Здійснити
на недолю право
Й пізнати
горя сірувату сіль.
Питаю в
неба і шукаю в серці,
Я прагну
дива й вірю в чудеса,
Й чекаю,
що душевні небеса
З землею
тіла все ж зійдуться в герці
Й життя
напишуть з чистого листа..
|