Не я один дивлюсь на небо, радію сонцю як дитя. Не я один рішав дилему, що таке дійсність й небуття. І як я часом хочу жити, коли навколо мир і лад, красу весни не повторити, бо це і є земний наш клад. Коли ти поряд-я радію, коли далеко-я в журбі. І всякий раз я молодію, спинивши погляд на тобі. Весна-це рай, це час сполуки, це стан душі у віршаря. І саме ці душевні муки, ведуть мене по сіду кобзаря. Весна й кохання-то стихія то сила щастя і добра, лама рутину і дає надію, на твою вірність і пера. А муза-це річ вередлива, вона приходить, як завжди, коли в душі відl щастя злива, Або щось втратив назавжди. Проблема людського єднання, на серці знов вогонь горить. Як досягти вершин кохання? І жить з тобою і творить.
Я збився у рядках: ведуть мене по сліду кобзаря Лама рутину і дає надію. Може якось їх допрацювати Вірш щирий, душевний, є над чим подумати... Спасибі за творіння душі, нехай муза не пкидає вас
Задумка гарно, лиш біда Чи то вже я мов вереда? Збивався часто я на римах Що вдались видно нещасливо Десь слабші є, а то й сильніші Хороші, гарні, веселіші...
Багато дієслівних і загалом однотипних рим, деякі відверто слабкі, подекуди, здається, скаче розмір (хоча я не рахував, це з читання), а задумка непогана, хоча не сподобалоь закінчення, але це напевно суб*єктив, бо в моїх віршах часто схожі закіннчення, бо просто більше нічого написати... Творіть!!!!!!!!!!!!!!!! я ставлю
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
