Так, рідні батьківські місця "забутих стежок" крізь час кличуть нас. Як у пісні: "Мені війнула в очі сивина А я нічого не несу додому Лиш згорточок старого полотна І вишите, моє життя... на ньому.." Добавлю своє: У спогадах нас кличуть ті стежки І вишиває час нові палітри Вертаємось до рідної землі Дорослі вже, але в душі...ще діти. Ееехх
На прадавніх стежках і теренах, Бачу правди Твоєї сліди, У книжках, і пророчих катренах, Де черпали їх наші діди. Де росли від природи народи, У надіяї на краще життя... Вилий прошу, цілющії води, На жадані стежки майбуття.
"Об"явлю я вас,об"явлю, -------------устелю вас килимами..."В.Світлий -----Від мене нашвидку руку: Квітчай стежки своїх дідів, Криниці батьковій не дай змілитись. Дітям,онукам все це передай. Не дай їм у бездушності згубитись. Ваш вірш на
Багато чого було у житті і скільки шляхів пройдено, а скільки їх ще треба пройти. Гарний вірш
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
