Щось є наче революційне у вашому вірші - вперед, пора, першим, ми заслуговуємо лише найкращого... хороші рядки, нехай вони принесуть багатьом кращі зміни
Тему ти змалював прекрасно, але... кидається в очі діалектизм "прям" і багато дієслівних рим, і ще збіг однакових голосних - іі, важко читається Та все ж вийшло казково Спасибі за вірш
Погоджуюсь з попередніми коментарями... важкий вірш, проте можливо саме через його важкість і навіюються глибинні філософські роздуми... та все ж відточуйте і надалі майстерність..
Так гарно, що і самому захотілось втрутитись... Кохання знов приходило ввісні А на яву усе здавалось сірим Навіщо доля знову так мені Малює щастя кольором лиш білим Сльоза котилась гірко на щоку На серці якось легко так і важко На жаль, тебе я тут не віднайду Ну де ж ти мила, рідна моя пташко...
Так, розумію ваші слова, але все ж невже є такі поети, кому варто посвячувати ці рядки? Чи варто нам писать про гнів? Чи варто злитись браття? Вчити світлом нам умів Потрібно із завзяттям. Тарас це мов "пророк" Геній віршування Але гнів його замовк У віршах про кохання.. Він писав патріотично Любив Україну Оспівував так велично Свою батьківщину Так були в його рядки Про ворогів наших - Щоб свободу віднайти Підняти дух пропащих...
Так, у народних піснях можна знайти багато перлин мудрості, доброти краси і любові до рідного краю... Жаль, що більшість авторів залишаються невідомими, та все ж головне - їхні тексти живуть і донині... Дякую за коментар і оцінку