Пробач за вкрадені хвилини
У цілій безлічі розмов
Коли дивлюся на світлини
Тебе кохаю знов і знов
Мене покличеш у гостини
На тлі недопалку свічі
І не шукатимеш причини
Мов здогад зерня у землі
Заглянеш у безмежні очі
Торкнешся золота душі
Посеред зоряної ночі
Цвітуть сади, мов на весні
Злетять у крилах поцілунки
Шалено затремтять вуста
Тілесні дивні візерунки
Нам встелять шлях до майбуття
Ця вічна музика кохання
Дурманять розум знов і знов
Твоїх глибин святе зізнання…
Відлуння віддзеркалить сном
І прийме доля нас навіки
Веселка охрестить політ
Благословення тихо кличе
На многа, многа, многа літ
|