ПОРА КОХАТИСЯ ПОРА

ПОРА КОХАТИСЯ ПОРА

Легкий вітрець над річкою витав,

Доносив шум води крізь просінь,

Вогонь палкий, що у душі світав,

Любов зайти до себе просить.

Сей порив і час його потреби,

Під хмелем не зламавши згоди,

Узяв віночок, ну просто треба,

Скоріш його пустить на воду.

Там хвиль протічна часоплину,

Помчить з віночком до любові,

Творити світ їй без упину,

В чарі цвіту в пахкій основі.

Пора прийшла кохатися пора,

Заграва горда заповіла,

Сльоза в очах як росяна зоря,

Щоб хвиль блискуча веселіла.

Щоб любовний гомін колотивсь

І ворушив душевну мову,

І вітрець серцевий розпустивсь,

Піднявши хвиль любові нову.