ш Зрозумію лиш я, проковтне лише тінь Те, що хочеться в жмутках збирати. А пегас розітне цим пером потеплінь Ілюзорну буденності вату.
Прошепоче лиш ніж проштампованих нот: "Не згубися у стоптаній драмі. Наший вимір змалює чимало висот І у куцім терпіння бігвамі".
Розтріпоче лиш фей напівприспаних зір Переповнену зимами нішу. І всміхнеться концерт нерозбавлених гір, Що підозрюють трішечки більше.
Привідкриють вітри, усвідомить весна Первоцвіти в невимитих вікнах. Спотикнуться об ніч чи об землю - хто зна, Ці світанки невмощені в сідлах.
|