Шановні Мої Друзі, Велика і Славна Українська Родина! Дуже прошу фінансової вашої допомоги і підтримки вилікувати мою дружину Вікторію Костенко після важкого третього інсульту! Прошу Вас, не видаляйте мене , передайте далі!!! Ми - одна велика Родина, яка е Україна! З повагою до вас Народний кобзар України Валерій Харченко.. Підтримайте мене розповсюдженням цієї інформації, розміщуйте на своїх сторінках… Щиро дякую! м.Дніпропетровськ
Реквізити для безготівкового зарахування коштів в гривні (UAH) на картковий рахунок клієнта «Райфазєн Банк Аваль» Одержувач : Харченко Валерій Володимирович Код: 2178808139 МФО: 305653 Рахунок № 262560522331 Призначення платежу: зарахування коштів на картку СКР № 0838970700 , Харченко Валерій Володимирович. Фінансова допомога.
Ви, мабуть, жартуєте? Якщо ні, то прочитайте вірш І. Франка "КАМЕНЯРІ"... Ось його перша строфа:
"Я бачив дивний сон. Немов переді мною Безмірна, та пуста, і дика площина І я, прикований ланцем залізним, ст'ою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я."
Беззмістовна (?) музика вітрів"... Хіба ви самі не розумієте, що це примітив?.. Такі вірші годяться тільки для запису в зошит куми... Кума подякує ше й чарчину наллє...
"Ніхто нікому не забороняв і не забороняє розмовляти будь - якою мовою на побутовому рівні..." Дивно це чути від поета... А може ви просто цим питанням ніколи не цікавились, чи працювали десь інструктором у якомусь райкомі... Я знаю таких поетів, які мають партквиток із силуетом вождя пролетаріату, а пишуть про Христа... Тому й досі ще кажуть , "що ніхто не забороняв говорити українською і ніякого голоду не було..." І не треба дякувати мені "за уміння і небайдужість"... Буде ліпше, коли ви самі станете таким, тоді ви не писатимете таких віршів, як сьогоднішній... Якби вам було років 20-25, то може я й не писав би цього... А так я змушений це сказати...
Вітаю, п.Наталіє! Добре Ви потрудились і тому вірш Ваш справді бере за живе... А остання строфа сильна настільки, що, здається, можна обійтися без окличного знаку...
Вітаю, п.Івану! Ну й працелю б же Ви! І наполегливий, і невтомний... У третій строфі Ви порушуєте правила віршування... В інших чергуються рими (чоловічі з жіночими), а тут однакові... Тому й випадає ця строфа ритмічно... І вдумливо вчитуйтеся у кожний рядок і в кожну строфу... І ще прискіпливіше правте свої вірші... Творчих радощів і успіхів!
Вітаю, п. Василю! Я радий, що Ви підвищили да себе вимогливість і стали вибагливіші... І ось результат... Добре сказано: "Тепло сердець минулого Майдану Понині гріє помаранчем літ, Тож віддамо тим людям гідну шану, Щоб увійти Вкраїні в інший світ." Але я закінчив би цю строфу ось так: Бо увійшла Вкраїна в інший світ.
І в останній строфі... Якщо розкол, то пошматував чи роздер вітрила, а не зламав...
"Дивлюсь і плачу, і волаю: Та схаменіться ж, вашу мать! Не називаю її раєм... А як же хочеться назвать!" Вітаю, п. Олександре! Я думав, що Ви готуєте добірку про літо, а Ви творите шедеври... Оце так письмак! Козацького здоров'я і многая літа, поете!