Ні, душа не винна... Не та тональність, і не за ту струну береться поет... Аби щось писати... Радять, перш, ніж писати, подумай про сенс того, що ти напишеш... Про відлуння у своїй душі, і вдушах читачів...
Будьте обережні зі словами... Що напишете, те й матимете... Навіть думки матеріальні, тобто стають реальністю... Не грайтеся зі словом... Ангели - Божі слуги є, просто ми їх не бачимо... Духовний світ існує.... Це аксіома... Кожен відповість за слово своє...
Я часто у снах покидаю землю Хоч крил я давно вже не маю
Олеже, не маючи крил, далеко не залетиш... І світ не потрібно проклинати... За що?.. Посміхнись і ступи крок назустріч світові, і він усміхнеться до тебе щиро, по-дружньому...
Щирий біль втрати відлунює в душі... І викликає співчуття... Але дві строфи з дієслівними римами... І порушений ритм... Автор добре відчуває поетичну струну і повинен ретельніше працювати над віршем...
Я підіймусь. І стану я на прю Сторуким велетом, і стоголосим словом! Піснями предків небо підіпру. Ти ще розквітнеш, рідна моя мово! Сердечно вітаю, п. Валерію, сторукий велете, зі стоголосим словом! Я вірю, що мова наша незабаром розквітне, якщо в нас є такі славні лицарі, які піснями підпирають небо... ЗІ СВЯТОМ! З РОЗКРИЛЛЯМ ДУХУ, ДУШІ ТА СЛОВА!))