Осінь ходить уже так близько, Дише в спину холодним дощем, Прикрашає пожовклим листям Нашу молодість, мов вінцем. Якщо страшно, тоді сховайся, І приборкавши смуток свій, Не почуєш - «Не переймайся!», А чекатимеш інших подій. І закутавшись в ковдру теплу, Пий заварений м’ятний чай, Залишивши кохання пекло, Поселяєшся в звичок рай. Жовтий лист починає падати, Силу вітру спіймавши за мить, Час спливає, цьому не завадити Ось чому біля серце щемить. Осінь просить злітати з нею, Дні пильнує, та сіє печаль, І все більше плинеш душею В неба чистого синю вуаль.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ZhasminVKanoe:Пане Артуре (Іване), дуже важко ваше простирало читати. Ви хоча б инколи робили абзаци, та й багацько речень ваших — вельми кострубаті. З головним вашим застереженням: &q
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
